Микола Васильович Гоголь (1809, м-ко Великі Сорочинці, Полтавська губернія – 1852, Москва). Його народила українська земля, випестила і виховала, наділила витонченим відчуттям краси, збагатила і розвинула душу народною піснею, чарівною казкою і легендою, героїчною звитягою історичного минулого. «…Великий чародій слова, прозорливець з даром проникати в найпотаємніші глибини людської душі», так назвав Миколу Гоголя український письменник Олесь Гончар. Справді, твори Гоголя викликають у читачів найрізноманітніші почуття. Ми тремтимо від жаху, коли читаємо «Вія», а від «Шинелі» на очах виступають сльози. Героїка українського козацтва, оспівана в «Тарасі Бульбі», сповнює почуттям національної гордості, шанобливого ставлення до нашого славетного минулого. 20 березня 1809 року у с. Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії «у поміщика Василя Яновського (Гоголя) народився син Микола…» Такий запис було зроблено в метричній книзі. Дитинство майбутнього письменника минуло у селі Василівці (Яновщині, тепер Гоголеве Шишацького району). Навчався Гоголь у Полтавському повітовому училищі (1818-1819), брав уроки в учителя гімназії Г.Сорочинського. В 1821-1828 роках навчався у Ніжинській гімназії кн. Безбородька. Учителі не пророкували Гоголю велике майбутнє: «Від Гоголя найменше можна було чекати такої слави, яку він здобув у нашій літературі». Не думав і сам юнак, що стане відомим письменником. Однак йому здавалося, що він обов’язково повинен прославитися і зробити щось для загального добра. Ця незрозуміла впевненість жила в ньому і тоді, коли він після закінчення гімназії поїхав до Петербурга. Цілеспрямована натура Гоголя привела його до мети: 1831 року виходить 1-а частина «Вечорів», у 1832 – друга. Успішний дебют подвоїв сили. З’являються збірки «Миргород», «Арабески» (1835), комедія «Ревізор» (поставлена 1836), нарешті «Мертві душі» (1841) та «Вибрані місця листування з друзями» (1847). У червні 1836 року Гоголь зі своїм шкільним товаришем і земляком О. С. Данилевським виїхав за кордон. У Швейцарії, Римі, Парижі він працював над поемою «Мертві душі», писав також драму з історії Запоріжжя (збереглися уривки), повість «Рим» (1842) та ін. Микола Васильович ніколи не забував рідну Україну, матір, сестер. До Яновщини він приїжджав із Петербурга із-за кордону влітку 1832, 1835, 1841 1848, 1850 та 1851 років. Залишаючись дома на все літо, він іноді відвідував Полтаву, Миргород, Шишаки, Обухівку та інші села. На початку червня 1848 року їздив до Києва на побачення з О. Данилевським. Під час останнього перебування в Україні весною 1851 року він працював над другим томом «Мертвих душ» (з 20 квітня до 22 травня). Улюбленими місцями прогулянок для Гоголя були у цей час навколишні поля і особливо ліс поблизу Василівки під назвою Яворівщина. Рідні місця – Диканьку, Сорочинці, Гадяч, річку Псьол – М. Гоголь прославив у багатьох своїх творах. Сучасник, відзначаючи велику любов письменника до рідних місць, писав, що саме тут відбувався «акт поетичної творчості» Гоголя, і тому «Василівка робиться для нас куточком особливо цікавим». Шляхи М.В. Гоголя пролягали через Опішне, Чорнухи, Велику Багачку, Обухівку та інші населені пункти Полтавщини. Микола Гоголь відомий і як збирач та великий шанувальник українського фольклору. Зібрані ним пісні були опубліковані 1909 року Академією наук. Панас Мирний у листі до М. Коцюбинського 1902 року писав: «Що не кажіть, а Гоголь душею і натурою наш…». Деякий час М.В.Гоголь хотів стати вченим-істориком, навіть збирався написати «Історію малоросійського козацтва», мріяв стати професором історії тільки но заснованого Київськогог університету, переїхати до Києва і назавжди залишити Петербург. У листі до Михайла Максимовича письменник зазначав: «Туди, туди! До Києва, до старого прекрасного Києва!.. Там, чи довкола нього, відбувалися події нашого минулого…». Та все склалося інакше. Імперія не відпустила Гоголя на батьківщину. Сьогодні на Полтавщині працює два музеї М. В. Гоголя – у селі Великі Сорочинці, де письменник народився і був охрещений (відкритий 1951 року), та в с. Гоголевому (колишній Василівці), де в 1982 – 1984 роках відбудовано комплекс будівель, що склали садибу Гоголів-Яновських. Пам’ятники письменникові є в Полтаві, Сорочинцях, Диканьці, Миргороді, Пирятині, селах Шишаки, Білоцерківка та ін.
Back
 
 
Powered by Phoca Gallery