До питання про ставлення частини краян до подій у Чехословаччині у 1968 році (за документами Державного архіву Полтавської області)

У 1968 році Чехословацька соціалістична республіка майже вісім місяців перебувала у стані глибоких політичних потрясінь, аналогів яким в історії комуністичного руху до цього часу не було. Ці перетворення стали логічним наслідком наростання кризи у відносно благополучній країні, у політичній культурі якої глибоко укорінилися демократичні традиції.

Нагадаємо, що після Другої світової війни у 1948 році у Чехословаччині чільні позиції зайняли чеські комуністи за активної підтримки СРСР. З одного боку це не означало автоматичне встановлення однопартійної диктатури. Проте більшовицька ідеологія накладала відбиток на дії місцевих партійних вождів, а, відтак націоналізації, розкуркулювання і політичних переслідувань уникнути  у цій країні не вдалося.

Майбутній процес демократизації відбувався в середовищі керівної комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ). У січні 1968 року, у результаті політичного «розбору польотів», Антоні Новотний був усунутий з посади першого секретаря Президії ЦК КЧП. А замість нього було обрано Олександра Дубчека, який крім всього іншого, володів російською мовою. На перший погляд господарі Луб’янки убачали в цьому позитив і для СРСР.

Однак, як показали наступні події, Дубчек та його прихильники не виправдали сподівань Кремля, вони розпочали побудову у Чехословаччині «соціалізму із людським обличчям», який крім всього іншого передбачав скасування цензури, відновлення громадянських прав та політичну реабілітацію колишніх противників лівих ідей. З іншого боку, чехословацьке керівництво не відкидало членства в Організації Варшавського Договору (далі – ОВД) й не піддавались сумніву зовнішньополітичні орієнтири СРСР. Водночас плюралізм зовсім не означав втрати партійного контролю над населенням країни.

Тим не менше, навіть таких половинчастих кроків вистачило для того, що у Кремлі стали всерйоз розглядати питання про наведення порядку та введення радянських військ. 18 серпня 1968 року у м. Москві відбулася нарада за участю представників ОВД та вищого партійного керівництва СРСР стосовно долі «країни реформаторів» (авт.) Невдовзі, 21 серпня, об’єднані війська СРСР та деяких країн соцтабору (НДР, Польща, Болгарія) «мовчки» перетнули кордон і зайняли всю країну. Попри те, що відкриті бойові дії не велися, декілька радянських військовослужбовців загинули. У період з 20 серпня по 12 листопада 1968 року у результаті дій «вороже налаштованих осіб» загинуло двоє уродженців Полтавщини. Це Петраш Олексій Семенович, родом із с. Очканівка Полтавського району та Святний Микола Йосипович із с. Святилівка, що на Глобинщині.

У документах Державного архіву Полтавської області зберігаються відомості, які можуть частково пролити світло на ставлення до описуваних подій партійних працівників за офіційними, лакованими документами. Одне із таких джерел – «Стенограма зібрання членів обкому, міському, райкомів  КП України», що відбулася 08 травня 1968 року, напередодні святкування Дня Перемоги.

Присутнім доводили до відома офіційну інформацію ЦК КПРС «Про події в Чехословаччині». Переднє слово тримав перший секретар Полтавського обкому КП(б)У Мужицький, який ознайомив партактив із позицією радянського керівництва. Інформація, яка оприлюднювалася у залі, не стенографувалася, тому в документі не відображена.

Партійний чиновник за заведеним звичаєм запитав у присутніх, яке їхнє ставлення до інформації, що прозвучала. Одним із «бажаючих» виявився С. І. Бех, секретар Хорольського райкому Компартії України, який насамперед подякував ЦК КПРС за «своєчасну інформацію», а також висловив позицію щодо непохитної підтримки ЦК. «Трудящі Хорольського району знають про події, які відбуваються у Чехословаччині і обурюються тим, що там піднімає голови всяка нечисть» - зазначав чиновник. При цьому С. І. Бех запевнив керівництво і колег-однопартійців, що мешканці Хорольського району «будуть працювати, не шкодуючи енергії для успішного виконання рішень ХХІІІ з’їзду партії, завдань нової п’ятирічки». Виступ завершувався традиційними оплесками.

Наступним доповідачем був Н. Д. Собакарь, робітник будівельно-монтажного управління «Хіммашбуд», який, солідаризуючись із попередником підкреслив, що «робітники і службовці нашого управління єдинодушно підтримують політику нашої партії, як зовнішню, так і внутрішню».

Н. В. Чуб, перший секретар Великобагачанського РК КПУ мовила про вдячність комуністів району за оперативну інформацію та висловила підтримку партійному курсу. Від імені комуністів району партійний керівник розповідала про те, що зусилля над спільною справою будуть провадитися із подвійною енергією.

Чепуров, зав кафедри Полтавського сільськогосподарського інституту також не був оригінальним під час обговорення і наголошував на тому, що основне завдання інтелігенції «виховання дійсно відданого молодого покоління справі партії Леніна».

Колесник, секретар парторганізації фабрики індпошиву та ремонту одягу, крім панегіриків на адресу КПРС згадав про те, що колектив підприємства в основному жіночий. Гендерна специфіка працівників на його переконання наклала відбиток на ідеологічні переконання: «На наших мітингах жінки-матері виступають з великим обуренням проти імперіалізму, проти тієї несправедливої війни, яка ведеться зараз у В’єтнамі. Весь колектив розуміє, що мир, дружба, згуртованість соціалістичного табору залежить від нашої праці від нашої напруженої, добросовісної роботи».

Після присутніх, які висловили бажання виступити, підбив підсумки сам Мужицький. Текст його виступу зайняв цілу сторінку, проте він був насичений  формулюваннями про те, що «потрібно поліпшувати нашу роботу», «звернути увагу» та іншими непривабливими зворотами. Наприкінці виступу керівник області звернувся до партактиву з інформацією про те, що Антоніна Новотного, керівника Чехословацької Компартії на пленумі усунули від обов’язків президента. За текстом, який зачитував Мужицький «він знаходиться вдома, і від активної партійної діяльності його по суті ізолювали».

На запитання із залу: «Яке становище в армії?» Мужицький відповів: «Армія існує, армія діє, змінний вплив, буржуазні елементи намагаються в армії та органах держбезпеки пробити партійні органи. Сила дії органів держбезпеки слабка».                                             

ДЖЕРЕЛА:

  1. Загиблі на чужині (Книга пам’яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за рубежем). – Київ, 2003. – С. 388-399.                                   
  2. Державний архів Полтавської області (ДАПО). Полтавський обком Компартії України. Ф.п.-15, оп. 11, спр. 82, арк.1-8. Стенограми (неправлені) нарад, проведених в обкомі КП України. Почато 08 травня 1968 року. Закінчено 28 жовтня 1968 року. На 219 аркушах.                                                             

Вячеслав Сушко, старший науковий співробітник

відділу інформації та використання документів

Державного архіву Полтавської області

Друк