Релігійні організації національних меншин нашого краю у 1990-х роках

Із здобуттям незалежності релігійне життя в Україні, у тому числі на Полтавщині, значно активізувалося.

Значним поштовхом до цих процесів стало, те, що 28 червня 1996 року Верховна Рада України нарешті ухвалила Основний Закон нашої держави. У ньому чітко було закріплено основні громадянські права та свободи, у тому числі свободу віросповідання. Не стали в цьому винятком і національні меншини нашого краю.

Слід сказати, що відповідно до розпорядження Президента України від 13 травня 1992 року був утворений відділ у справах релігій при Полтавській обласній державній адміністрації, нетривалий час підпорядковувався Полтавській обласній раді. 

Відносно нещодавно документи відділу у справах релігій при Полтавській ОДА були передані на державне зберігання, а відтак, доступні для зацікавлених дослідників. 

Специфіка існування єврейської громади на Полтавщині у 1990-х існувала у тому, що свою діяльність активізували закордонні хасидські організації, які через єврейські об’єднання, що діяли в Україні нарощували паломництво до місця поховання релігійного авторитету – Шноур-Золмана Шнеєрсона, яке знаходиться у м. Гадячі та входить у п’ятірку так званих «Святих місць» паломництва хасидів в Україні. У зв’язку з розпорядженням Президента України від 14 березня 1997 року «Про збереження та впорядкування Святинь іудаїзму та пам’яток єврейської культури» управлінням у справах релігій у Полтавській області була проведена відповідна робота, зокрема, перевірено стан збереження та впорядкування існуючої у м. Гадячі святині іудаїзму. На думку хасидських лідерів, поховання не підлягало ремонту чи реставрації, а повинно зберігатися у первісному вигляді.  У кінці 1990-х років щорічно Гадяч відвідувало близько 2000 паломників. Існувала проблема із розміщенням такої кількості людей у провінційному місті.

Із шести діючих іудейських релігійних громад у 1999 році реально, як релігійні осередки на Полтавщині діяли лише два у м. Кременчуці. Інші громади (як наприклад у м. Лубнах і Комсомольську) лише отримали статус юридичної особи, широкої діяльності не розгортали. 

Станом на 1999 рік у Полтаві діяла єдина у області римо-католицька релігійна громада. На відзначення свого головного храмового свята Воздвиження Хреста Господнього, прийшло близько 15 її прихильників. Місцевий священик, громадянин Литви Валерій Фелінський займався справами цієї громади. Як вказано у інформаційному звіті відділу у справах релігій, про існування цієї громади ніхто із полтавців, та особливо, гостей міста, нічого не знав.   

У лютому 1997 році у Полтаві було припинено діяльність харківської групи місіонерів вчення «Махаріші» (яке зародилося у Індії), які займалися трансцендентальною медитацією. Без погодження з органом виконавчої влади по м. Полтаві були розповсюджені оголошення про проведення лекцій і практичних медитацій у приміщенні обласної філармонії та геологорозвідувального технікуму. В управлінні у справах релігій з місіонерами вчення були проведені роз’яснювальні розмови. Подібна ситуація склалася із суперечливим індуїстським вчення «Шрі Чінмой», послідовникам якої вдалося провести полтавцям кілька заходів.

На початок 1998 року у Полтавській області діяла одна мусульманська громада «Мінарет», до складу якої входили азербайджанці (голова – В. І. Третяков). У зв’язку з російсько-чеченською війною, до області прибула значна частина біженців-мусульман. Для задоволення власних релігійних потреб вони звернулися до В. І. Третякова для спільного проведення богослужінь. Але перші служби показали несумісність двох національних меншин. У зв’язку з цим, чеченці зареєстрували власну громаду. Ще одна мусульманська громада була зареєстрована у м. Кременчуці. Це відбулося тому, що на роботу у Кременчуцьке об’єднання «Укртатнафта» прибуло багато осіб татарської національності. Обидві новоутворені релігійні громади були зареєстровані під управлінням шейха Таміма («Думу»). Третьяковська громада вийшла із «Думу» ще у 1996 році залишалася осторонь від інших.

На початку мусульманського посту Рамадан, 20-х числах грудня 1998 року у Полтаві було створено Мусульманську партію із друкованим органом «Азан» (Керівник – В. І. Третьяков). За час існування цієї громади мусульман, а також виникнення нових громад, впливу на ці організації ісламського фундаменталізму не було.          

Таким чином, у кінці 1990-х років ХХ століття, релігійні громади національних меншин нашого краю проходили свої перші етапи становлення, зміцнювалися організаційно, і кількісно.     

 

Список використаних джерел:

1. Державний архів Полтавської області (ДАПО). ф. 9178, оп. 1, спр. 17, арк. 6-7. Управління у справах релігій Полтавської обласної державної адміністрації. Інформаційний звіт управління у справах релігій за 1997 рік.

2. Державний архів Полтавської області (ДАПО) ф. 9178, оп. 1, спр. 29, арк. 6-7. Управління у справах релігій Полтавської обласної державної адміністрації. Інформаційний звіт управління за 1999 рік.

Вячеслав Сушко,

старший науковий співробітник

відділу інформації та використання

документів Державного архіву Полтавської області. 


Друк   E-mail