• Eng
  • Рус
  • Укр

До уваги громадян, які бажають отримати архівні послуги!

Інформація щодо оформлення запитів та роботи читальних залів розміщена у рубриці"ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН".

Відлуння «Великого терору» (за документами Державного архіву Полтавської області)

Відлуння «Великого терору» (за документами Державного архіву Полтавської області)

У 2017 році виповнюються 80-ті роковини трагічної сторінки для українського народу і на Полтавщині зокрема.  Мова йде про сумнозвісний «Великий терор» 1937-1938 рр.  Даний період в історії ознаменувався небувалими репресіями громадян української республіки Рад.                             У нашій державі відбувається гідне пошанування постраждалих від цього складного процесу. Про це свідчить Указ Президента України від 23.03.2017 року №75/2017 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років» та відзначення в Україні Дня пам’яті політичних репресій.

Варто нагадати, що репресії того часу здійснювалися за політичними мотивами. Більшовицька влада другої половини 30-х років ХХ ст. міцно утвердивши свою однопартійну «комуністичну» диктатуру повела наступ широким фронтом на інакомислячих. Під жорна репресій потрапили не лише більшовики ленінської когорти, які були реальними опонентами у ідеологічному полі для  Й. Сталіна, а й мільйони рядових громадян, дуже часто за фальшивими звинуваченнями.                                                                         У корпусі № 2 Державного архіву Полтавської області зберігається комплекс документів партійних та комсомольських органів, які дозволяють пролити світло на процеси, які відбувалися у суспільстві у згадану епоху. Принагідно зауважити, що вказані документи не користуються популярністю у місцевих краєзнавців, проте мають вагомий історичний потенціал.                      Вартісні фонди ф.п.-82 (Полтавський обком ЛКСМУ), ф.п.-15 (Полтавський обком компартії України), ф.п.-13 (Кременчуцький міський комітет КП/б України). У них акумульована значна кількість документів. Із них, трапляються і періоду 1937-1938 рр. Це впершу чергу протоколи засідань обкому за 1937-1938 рр., стенограма І обласної партійної конференції, яка відбувалася 1-6 червня 1938 р.,  протокол ІІ пленуму обкому КП (б) У від 11 серпня 1938 р.                                                                        Проте не слід забувати, що корені «Великого терору» виникли  раніше і тяжіють починаючи від 1934 року.  Саме в цьому році було вбито неординарного очільника Ленінградського обкому компартії С. М. Кірова. Через кілька годин після його вбивства було заявлено про те, що останній став жертвою змовників-ворогів, а Президія ЦК СРСР в той же день прийняла  постанову, за якою судові органи зобов’язувалися не затримувати виконання вироків.                                                                                                Документи цього прологу до масштабних репресій знайшли своє відображення і в партійних органах, як от:виписки із протоколів засідань обласної і центральної комісій по чисті партії по м. Кременчуці (ф.п.-13, оп.1, спр. 23) протоколи засідань районної комісії по чистці партії по                                 м. Кременчуці (ф.п.-13, оп.1, спр. 24), протоколи засідань  Кременчуцької районної комісії по перевірці та чистці районної парторганізації  (ф.п.-13, оп. 1, спр. 25) датовані саме 1934 роком. Цінні відомості зберігаються також  справі ф.п.-13, оп.1, спр. 93. (фонд Кременчуцького міськкому компартії), де зосереджені виписки із протоколів засідань бюро Харківського обкому КП (б) У за 1937 р. (Нагадаємо, що  станом на 1932-1937 рр. більшість сучасної Полтавщини входила до складу Харківської області). У справі знаходяться апеляції 79 комуністів, що на думку останніх були виключені із лав партії незаконно.                                                                                                                  Так, Харківський обком компартії розглядав апеляцію колишнього комуніста Яковлева Миколи Юхимовича. Одна із типових програм перевірки. Так, Яковлев М. Ю 1902 р.н., українець, у Червоній армії не служив, член партії із 1927 року, працював завідуючим обласною базою споживчої кооперації. Уперше пережив партійну чистку ще 1929 року, коли виключався за участь у банді «Чорного ворона», згодом відновлений.                 19 лютого 1937 року рішенням Кременчуцького МПК повторно виключений за участь у «націоналістичній» організації «Просвіта», яка нібито мала зв'язок із бандою «Чорного ворона». Крім цього Яковлев звинувачував ся у зв’язках із націоналістом Балюком, який був засланий та троцькістом Рубаном.  Рішення кременчуцького партійного осередку про виключення Яковлева із партії було затверджено.                                                          Схожа справа із цього ж фонду за № 94, де систематизовані виписки із протоколів комісії партійного контролю при ЦК ВКП (б) по розбору апеляцій по Харківській області. Подібні справи дозволяють дізнатися біографічні відомості про осіб, які проходили службу у відповідних партійних структурах і зазнавали переслідувань за політичними мотивами                                     У стенограмі першої Полтавської обласної партконференції від                     1 червня 1938 року зазначалося: «Більшовики Полтавщини, озброївшись історичними рішеннями лютнево-березневого Пленуму ЦК ВКП /б/ провели велику роботу по виявленні і розгрому осиних гнізд троцкістсько-бухарніських і буржуазно-націоналістичних наймитів германо-польського і японського фашизму». Риторика виявлення «ворогів» режиму була нещадною. Далі документ цитуватиметься мовою оригіналу:                                      «Наша областная партийная организация в области выявления и разгрома враговсделала, конечно, не мало, но надо … сказать, что всего не сделали для того, чтобы окончательно искоренить этих предателей, этих кровожадных зверей с большой фашистской дороги. Многих врагов вскрыли, разгромили, но надо иметь в виду, что Полтава отличается еще и тем, что она была своеобразным центром притяжения этой всякой сволочи, этих всяких предателей, здесь прятались со всех концов и троцкисты, и бухаринцы, и националисты, и меньшевики и эсеры. Здесь в Полтаве они свивали свои змеиные гнезда». ... «Исходя из этого, товарищи, наша главная задача Обласной партийной организации Полтавщины и дальше на основе большевистской высокой принципиальной бдительности вскрывать и громить этих предателей, искать их по всем гадючим норам, где бы он не прятались, а кое-где они, пожалуй не очень прячутся, а мы их не замечаем».        Дух епохи передають і протоколи зібрання Полтавського обласного комсомольського активу від 16 грудня 1938 року. Так, Еретік була виступаючою  із педінституту. «Сам пленум ЦК ВЛКСМ навчив як треба боротися з ворогами народу, вороги багато нашкодили і їх вигнали…                             Частково заповнюють вказане інформаційне поле також і фонди первинних організацій Компартії України. У протоколі № 4 закритого парт засідання Полтавського паравозоремонтного заводу від 11 березня 1937 року читаємо:                                                                                                                   «… с опубликованием резолюции пленума ЦК нам на местах нужно быть бдительными, ведь классовый враг может использовать все методы своей вредительской работы.. Когда поступило заявление в политотдел, что в системе железодорзапчасти работают люди из класо чуждого элемента, .. мы только тогда начали заниматься этим вопросом. »                                                  30-ті роки минулого століття  безперечно були епохою грандіозного промислового будівництва, відновлення господарства величезної держави, знекровленої роками громадянської війни. Але поряд з цим радянська держава того часу цілком виправдовувала назву «тоталітарна». Владна машина запускала свої механізми у всі сфери життя людини, нещадно винищувала всіх незгодних, репресовувала цілі класи, нації, народи, народності. Атмосфера страху, яка цілеспрямовано посіяла більшовицька влада, довго тримала у своїх лещатах населення.                                         26 років минає, коли за об’єктивною логікою історичного процесу  СРСР зазнав краху. Попри складнощі сучасного життя українське суспільство змінилося. Важливо зберегти і примножити головні завоювання демократії – повага до життя та гідності особи, право вільно висловлювати власні думки. Тим більше, коли за це заплачено занадто дорогу ціну.      

 Вячеслав Сушко, старший науковий співробітник відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області 


© 2017 Державний архів Полтавської області
Розробник: Divilon