• Eng
  • Рус
  • Укр

До уваги громадян, які бажають отримати архівні послуги!

Інформація щодо оформлення запитів та роботи читальних залів розміщена у рубриці"ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН".

Сторінками трагічного літопису історії рідного краю 1920-1950 рр. ХХ століття (до Дня пам’яті жертв політичних репресій)

На тлі соціально-економічних негараздів в українському суспільстві інколи можна почути заклики стосовно повернення до «кращих часів», більшість з яких апелює до минулого. Не відкидаючи позитивного значення, яке мав радянський режим для розвитку соціальної сфери, не слід забувати про зворотну сторону медалі. На зорі свого становлення тоталітарна радянська держава,  взявши на ідеологічне озброєння питання щодо пошуку класових ворогів, утвердження диктатури пролетаріату, проведення індустріалізації та колективізації сільського господарства, вирішувала питання силою. Величезна кількість людей потрапила під маховик репресій всевладних каральних структур. Особлива увага приділялася політичним моментам, адже задля успішного існування створеної «комуністичної» системи потрібно було усунути всіх інакомислячих, створити нову генерацію людей, виховану в інтернаціональному дусі. Запустивши страшний механізм репресій, влада домоглася покірності та безапеляційного виконання владних установок згори. У атмосфері страху, що окутала тогочасне суспільство, нівелювалися моральні та ментальні установки, створені в попередній період.   

Відповідно до Указу Президента України від 21 травня 2007 р. № 431 «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових репресій 1937-1938 років» щороку у третю неділю травня в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій. 

У Державному архіві Полтавської області зберігається низка документів за якими можна дослідити період політичних репресій 1920 – 1950 рр. на території Полтавщини.

У фонді «Полтавський кущовий народний суд м. Полтава» (ф.р.-2020) є значна частина кримінальних справ за період 1930 – 1935 рр., які стосуються  притягнення громадян Полтавщини до кримінальної відповідальності за антирадянські виступи та агітацію. У кримінальних справах є такі документи, як акти, протоколи, постанови, анкети, касаційні скарги, ухвали тощо, які складалися на громадян під час політичного переслідування.

Так, наприклад, у справі гр. Білокінь Параски Микитівни є ухвала Харківського обласного суду від 19 вересня 1932 року. У документі говориться: «... Цим вироком касатора засуджено до позбавлення волі на 6 років за те, що вона будучи виключена з колгоспу, займалася агітацією серед колгоспників, розповідаючи про те, що повертають куркулів з Уралу та повернуть хати тощо. Наслідком чого з’явилось те, що низка колгоспників подали заяви про вихід з колгоспу. На цей вирок засуджена принесла касаційну скаргу з якої покликається на неповноту судового слідства та суворість вироку...» (ф.р.-2020, оп. 1, спр. 388).

У справі гр. Снитька Івана Кіндратовича поміж інших документів є вирок Полтавського кущового народного суду складений 05 січня 1933 року: «...суд знайшов, що звинувачений 2-го грудня 1932 року на зборах одноосібників та колгоспників у виступі закликав одноосібників «Не здавати державі хліба, так як у колгоспі хліб забрали і коли у вас заберуть то ми будемо голодати, а лучше ховайте хліб, що ось скоро приїдуть на білих конях наші, які заступляться за нас...», цей виступ мав вплив на одноосібників, так як план хлібозаготівлі зірваний, оскільки був виконаний на 7 %. Отже звинувачений, як кулацький агент зривав виконання хлібозаготівлі, що стверджують матеріали та покази свідка... позбавити волі на п’ять років в далеких таборах СРСР ... позбавити виборчих прав на три роки після відбуття ув’язнення...» (ф.р.-2020, оп. 1, спр. 554).

У справі гр. Кудрі Івана Юхимовича є  обвинувачуваний вирок, у якому зазначено: «...обвиняемый проводил агитацию против выполнения хлебозаготовок и выхода колхозников на работу. Свидетель показывает, что обвиняемый на собрании говорил о том, что дураки ходят на работу, это так долго не будет, этому скоро настанет конец и, что коммунистическая партия и соввласть дурят селян, а также говорил, что хлеба не дают, хлеб забирают, а потому и не нужно на работу ходить...» (ф.р.-2020, оп. 1, спр. 688). 

У справі гр. гр. Висіча Семена Карповича, Роя Герасима Григоровича, Гуржія Семена Савовича, Гуржія Івана Євтуховича є ухвала суду від 21 квітня 1934 року, у якій говориться: «...Висіча Семена і Гуржія Семена по 8 років, а Роя Герасима і Гуржія Івана по 5 років, з обмеженням прав всіх 4-х на 3-5 років за те, що з літку 1932 року, почали агітувати проти колгоспівського ладу, провадити агітацію проти хлібозаготівлі, за збільшення натурвидач та підбурювали колгоспників розібрати усуспільнену худобу...» (ф.р.-2020, оп. 1, спр. 824).

Документи фонду «Полтавський окружний суд м. Полтава» (ф.р.-1287) представлено кримінально-судовим відділом, який займався саме розглядом справ по обвинуваченню в кримінальних правопорушеннях, у тому числі і за антирадянську агітацію. Справи зберігаються за період з 1925 р. до 1930 р. включно.

Наприклад, у справі гр. Кириченка Івана Степановича відклалася постанова про обрання міри пресічення від 21 травня 1928 р., у якій говориться: «... Кириченко Іван Степанович почав висловлювати аби лишку хліба не продавили державі...Кириченка Івана замкнути під варту...» (ф.р.-1287, оп. 1, спр. 1035).

У справі гр. Фисуна Петра Євменовича є обвинувачуваний вирок (не датований, справа за 1929 р., складений за підписом гр. Фисуна П.Є.), у вироку зазначено: «...21 жовтня біля 8 год. вечора в с. Рябківка провадились загальні збори зем. громади по хлібозаготівлі. На цих зборах в числі інших був мешканець с. Рябківка Фисун Петро, сектант, євангеліст. Виступаючи на зборах з промовою по питанню хлібозаготівлі Фисун між іншим казав: «Що план для сільради не реальний, що виконати його не можливо... Що коли не умієте керувати, то не треба брати у руки влади, що поки керував Господь, то хліб був, а тепер праве сатана й хліба немає, що поки була Божа рука над людьми, то було хліба повні закрама, а коли стала правити рука сатани, то став недостаток у всьому і т.д.»... Закликав присутніх говорити так як він говоре, і голосувати за нього...» (ф.р.-1287, оп. 1, спр. 1238).

Крім того у фондах «Прокуратура міста Кременчука Полтавської області» (ф.р.-2050) відклалися карні справи за 1935-1936 рр., «Лубенський окружний суд, м. Лубни Лубенського округу» (ф.р.-2113) за 1924-1930 рр. –кримінально-слідчі справи, «Народний суд Миргородського району, м. Миргород Миргородського району  Харківської області» (ф.р.-2164) за 1934 р. – судові справи, «Промислово-виправна трудова колонія Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР (ПВТК НКВС) м. Кременчук Полтавської області» (ф.р.-2211) 1936-1939 рр. – списки арештованих, ув’язнених, «Народний суд 1-го поділу, с. Чорнухи Чорнухинського району Полтавської області» (ф.р.-1956) за 1936-1941 рр. – судово-кримінальні справи.

У фонді «Лубенський державний учительський інститут» (ф.р.-2118, 1935-1937 р.) міститься справа (спр. 3, арк. 12), у якій відклався протокол загальних зборів студентів та викладачів від 31 серпня 1936 року. Дані цього  протоколу є яскравим прикладом суспільно-політичної обстановки в СРСР у другій половині 1930-х рр. У ньому на порядку денному розглядалося першим питання про «троцькістсько-зінов'євську фашистську зграю». Так, студентами та викладачами інституту було заслухано інформацію про судовий процес, що відбувся над лідерами опозиції в СРСР – Троцьким, Зінов'євим, Каменєвим, Дрейценом та ін. З протоколу бачимо, що всіх цих політичних діячів з легкої руки було названо ворогами народу, які нібито були винними у смерті «...трибуна пролетарської революції, любимця нашого народу Сергія Мироновича Кірова і серця нашої країни і пролетарської революції – т. Сталіна і його славних соратників, керівників партії та уряду тт. Кагановича, Постишева, Ворошилова, Жданова, Косіора і Постишева...». З лакованим ідеологічним запалом говорилося про те, що розстріл вищевказаних осіб «...є вимога всього трудящого людства...». Від робітників вищої школи, до якої могло пролазити і шкодити «контрреволюційне охвістя» вимагали найсуворішої пильності.

Це лише незначна частина фондів, за якими можна дослідити питання політичних репресій на теренах Полтавщини. Проте і в наведених фондах та документах можна прослідкувати характер та масштаби переслідування за політичними мотивами громадян нашого краю.

Ірина Дудяк, головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області

Вячеслав Сушко, архівіст І категорії відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області


© 2017 Державний архів Полтавської області
Розробник: Divilon