• Eng
  • Рус
  • Укр

До уваги громадян, які бажають отримати архівні послуги!

Інформація щодо оформлення запитів та роботи читальних залів розміщена у рубриці"ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН".

Кирило Осьмак – Президент Української Головної Визвольної Ради (до 70-ї річниці створення Української Головної Визвольної Ради)

15 липня 2014 року виповнюється 70 років з дня обрання президентом Української Головної Визвольної Ради нашого земляка Кирила Івановича Осьмака (1890-1960).

Полтавщина породила тисячі талановитих, вольових та ініціативних особистостей. Всі вони були різними за соціальним станом, долею та життєвими обставинами. Про Кирила Осьмака відомо далеко не всім, адже сторінки його біографії тривалий час були «закритими» для широкого загалу, а деякі з них залишаються маловідомими і до сьогодні; тож не зайвим буде пригадати основні віхи його життя.

Народився Кирило Іванович Осьмак 09 травня 1890 року на Полтавщині у містечку Шишаки Миргородського повіту (нині смт Шишаки Шишацького району Полтавської області) в родині міщан. У 1902 р. закінчив Шишацьку двокласну сільську школу, після якої, а саме до 1906 р., навчався у Миргородській повітовій школі. Далі два роки навчався вдома і у 1908 р. вступає до 6 класу Полтавського Олександрівського реального училища. У вересні 1910 р. стає студентом Московського сільськогосподарського інституту, закінчивши його одержує диплом агронома.

У квітні 1914 р. Кирило Осьмак вступає до Московського музично-драматичного гуртка «Кобзар», у цьому ж році починає працювати практикантом на Омській машинно-дослідній станції. Друкує у різних виданнях свої власні дослідження. У липні 1915 р., призупинивши навчання в інституті, вступає на службу до відділу допомоги біженцям, які постраждали від Першої Світової війни при Всеросійському земському союзі. Перебував він і на Південно-Західному фронті.

Наприкінці 1916 р. Кирило Осьмак починає працювати інструктором по свинарству Київського губернського земства. Саме від цієї установи у квітні 1917 р. він був делегований до складу Української Центральної Ради. Наприкінці 1921 р. переїжджає працювати до Миргородського районного союзу сільськогосподарських кооперативів. До 1923 р. Кирило Осьмак очолює агрономічний відділ цього союзу, згодом отримує посаду завідувача сільськогосподарського Інституту Української наукової мови.

У березні 1928 р. Кирило Осьмак вперше заарештований у Києві за причетність до «Контрреволюційної організації правих українських націоналістів у буряковій кооперації, що вела роботу зі створення Української селянської партії» і засланий до табору. Після звільнення, повернувшись до Києва, знову отримує чергове звинувачення у проведенні націоналістичного напряму при складанні українського сільськогосподарського термінологічного словника. У вересні 1928 р.  – висланий до м. Курська (Росія). У 1930 р. – черговий раз заарештований у справі «Спілки Визволення України». Восени 1933 р. проживає під Москвою, через деякий час переїздить до с. Катіне Рязанської області, де до 1938 р. працює агрономом у колгоспі, але його знову заарештовують за доносом парторга колгоспу. У квітні 1940 р. повертається працювати до Києва.

З початком фашистської окупації міста включається у боротьбу з окупантами через пропагандистську роботу українського підпілля.

Зважаючи на політичні погляди нашого земляка, його доля, як і долі інших видатних українців, за радянської доби була цілком прогнозованою. У в’язницях за надуманими звинуваченнями він проводить майже третину свого життя, 1928 – 1930 рр., 1938 – 1940 рр., 1944 – 1960 рр. Як йому вдавалося виживати на початковому етапі ув’язнення можна нам тільки здогадуватись.

Та він не тільки виживав після сталінських концтаборів, а й ще став одним із провідників національно-визвольного руху – Президентом Української Головної Визвольної Ради (УГВР), очолив орган політичного керівництва українським визвольним рухом, який оголосив себе «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі» проти фашистів та більшовиків (Тимчасовий устрій УГВР).

На перший Великий збір УГВР, що відбувся влітку 1944 р., прибули представники з усіх українських земель. Були представлені і східноукраїнські регіони, представником від яких став Кирило Іванович Осьмак. Саме його і було обрано президентом Української Головної Визвольної Ради – 15 липня 1944 р.

Як свідчать опубліковані раніше документи, які  відклалися у друкованих виданнях науково-довідкового фонду Державного архіву Полтавської області: «...він, поклавши руку на український державний Герб, склав присягу на вірність Україні...». Як згодом написав про це генерал Тарас Чупринка, «...то присягав президент України перед усім українським народом...». На той час Кирилові Осьмаку виповнилося 54 роки.

Основними документами УГВР, які були схвалені 11 – 15 липня 1944 р., вважаються Тимчасовий устрій, Платформа та Універсал. В останньому документі зазначено: «...Наша мета – Українська Самостійна Соборна Держава на етнографічних землях. Наш шлях – революційно-визвольна боротьба проти займанців і гнобителів українського народу. Будемо боротись за те, щоб Ти, Український народе, був володарем на своїй землі...».

Ідеї та прагнення Кирила Осьмака були співзвучні мріям багатьох українців. Але ж мільйони заявили про свою волю мати власну державу лише на грудневому референдумі 1991 року, а Кирило Осьмак «голосував» за це усе своє свідоме життя, яке обірвалося 16 травня 1960 року у стінах Володимирської в’язниці у Росії.

У статті Юрія Івановича Шаповала «Кирило Осьмак: життя і доля», яка опублікована в «Архівному збірнику до 80-річчя Державного архіву Полтавської області» (Полтава, 1998) зазначено: «... Доля відвела йому ще три роки життя. Він помер 16 травня 1960 р. після 15 років, 8 місяців і 3 днів ув’язнення. 1994 р. він був офіційно реабілітований Генеральною прокуратурою України («як безпідставно репресований у 1948 році»), а на початку 1995 р. – Прокуратурою Харківської області за свої арешти у 1928 і 1930 рр. Проте найкращою реабілітацією буде повна правда про Кирила Осьмака, про ту складну і трагічну добу, в яку йому довелось жити і діяти...».

Звісно, що крім політичної боротьби Кирило Осьмак досить активно та результативно займався популяризаційною та науковою діяльністю з питань організації українського сільського господарства. Його творчі здобутки становлять близько 50 різних наукових, науково-популярних статей, його вважають засновником і розробником методології з напрямку бурякової кооперації в Україні.  На жаль, на сьогодні більшість публікацій вченого, особливо тих, що були оприлюднені в Росії, досі залишаються закритими для більш глибокого вивчення.

Велику частину публікацій про життя та діяльність Кирила Осьмака становлять публікації його земляків, а саме: П. І. Матвієнка, Н. І. Білик, В. Закалюжного, О. Панченка, А. Тополі, С. А. Солов’я, В. Ю. Кривця та ін. Особливу увагу привертають журналістські публікації Я. Проця, зокрема стаття «Будівничий Української держави Кирило Осьмак», що була опублікована у газеті «Зоря Полтавщини» в серпні 1996 року.

Не залишили поза увагою постать Кирила Івановича Осьмака історики і з інших міст, передусім Ю. І. Шаповал, М. Лисенко, Б. Захаряк, А. Топчій, М. Петрущак,  В. Скорбілін та ін.

На початку 2014 року вийшла з друку ще одна книга Національної академії аграрних наук України та Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки (укладачі В.А. Вергунов, Т. М. Підгайна) «Осьмак Кирило Іванович (1890 – 1960). Біобібліографічний покажчик наукових праць за 1911 – 1926 роки». У виданні відображено основну наукову-організаційну та популяризаторську діяльність Кирила Осьмака. Біобібліографічний покажчик вміщує перелік наукових праць вченого, окремі передруки з його творчої спадщини та публікації про нього.

25 квітня 2014 року у м. Києві (в Національній науковій сільськогосподарській бібліотеці) відбулися VІІІ наукові читання під час «круглого столу» за темою: «К. І. Осьмак (Осьмаков) 1890 – 1960 – український учений, аграрний економіст, державний та політичний діяч». Вийшла також з друку збірка матеріалів VІІІ наукових читань. Видання містить доповіді і виступи відомих вчених, його земляків.

Та найбільш вагоме значення для вивчення біографії та діяльності Кирила Осьмака залишається наукова і подвижницька діяльність його доньки – Наталії Кирилівни, результати роботи якої можна побачити у багатьох працях, наприклад у монографіях (Осьмак Н. К. Кирило Осьмак – президент УГВР / Н. К. Осьмак. – Торонто; Львів: Літопис УПА, 2004. – 879 с.; Осьмак Н.К. Кирило Осьмак – нескорений Президент УГВР / Н.К. Осьмак. – Торонто; Львів: Літопис УПА, 2008. – 128 с.) та ін.

 

 

Ірина Дудяк, головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області


Весь контент доступний за ліцензією  Creative Commons Attribution 4.0 International License, якщо не зазначено інше

© 2018 Державний архів Полтавської області
Розробник: Divilon