• Eng
  • Рус
  • Укр

До уваги громадян, які бажають отримати архівні послуги!

Інформація щодо оформлення запитів та роботи читальних залів розміщена у рубриці"ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН".

БУДНІ ПОЛТАВСЬКОГО ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНОГО ЗАВОДУ У 1943-1953 РР.

У вересні 1943 р., після визволення  Полтавщини від гітлерівських військ, почався перехід життя на мирні рейки. Необхідно було відновити промислові підприємства краю, продукція яких користувалася попитом. Увагу автора привернуло відновлення діяльності Полтавського лікеро-горілчаного заводу у перші післявоєнні роки.

Під час відходу вермахту основні виробничі корпуси, в тому числі котельня і очищувальне відділення були підірвані і частково спалені. Частина устаткування і ємкості цехів у більшій мірі потребували капітального ремонту. Виробництво спиртних напоїв було нагальною потребою. Так, керівництво заводу 20 грудня 1943 року зазначало: «...Оскільки відновлення основних виробничих цехів пов’язано з часом, що позбавило б можливості прискорити пуск заводу, а також виконати задачу Главспирту, зокрема розливу у грудні місяці (цього ж року авт.) 30 тисяч дкл. горілки, адміністрація заводу за згодою представника «Главспирт» тов. Лосик організувала виробництво горілки та розлив вина у приміщенні розливного цеху з використанням збереженого обладнання за спрощеною технологічною схемою, із потужністю 1000 дкл. за зміну». [1, арк.1]

Завод мав потребу в обладнанні, оскільки відновлювальні роботи у 1945 р. не були завершені через нестачу будматеріалів, сума, яка виділялася на вказані роботи, не була повністю використана. Що стосується забезпечення паливом, то по підприємству упродовж поточного року не було відвантажено жодної тони вугілля. Лише в останній декаді грудня було отримано 68 тонн палива. З електроенергією також були проблеми, вона взагалі не постачалася. Відсутність палива та електроенергії стало гальмом в ході виконання виробничої програми. У зв’язку з цим вся робота проводилася ручним способом, як-то: перекачка води, спирту, готової продукції [2, арк.1, 1 зв.]. 

При розгляді річного звіту про виробничо-господарську діяльність підприємства за 1946 р.  бачимо, що розлив різноманітних напоїв у посуд склав 17% від 2% за аналогічний період 1945 р. Проте, незважаючи на значне збільшення показників, завод не виконав задачу по розливу в тару, у відповідності з наказом в цілому по тресту (він повинен був складати 60% від загального виробітку продукції). Асортимент виробів – 16, (у 1945 р. – 10), серед них гірких – 9 видів, солодких – 7.

Було виконано ряд заходів по технічному оснащенню: відновлений і змонтований паровий котел, потужність збільшилася за рахунок монтування власної електростанції, підготовлено обладнання для переходу на динамічний метод обробки горілки вугіллям. [3 арк. 1-2] У складних умовах м. Полтави, зокрема в частині забезпечення будівельними матеріалами, завод виконав план капітальних робіт на 102%. До того ж 45 тис. крб. було витрачено на ліквідацію наслідків стихійного лиха. Повністю відновлена контора заводу. [3,арк. 4 зв.] Автопарк заводу складався з 2-х автомобілів «ЗИС-5», один із яких був у неробочому стані. Інша автомашина часто перебувала в ремонтах. Крім того, згідно з постановою Полтавського облвиконкому остання використовувалася на вивезенні збіжжя із периферійних колгоспів на склади «Заготзерно», де експлуатувалася 68 днів. Гужовий транспорт – 2 коней, які використовувалися на господарських роботах по перевозці вантажів і на роз’їзди по господарським питанням. [4, арк. 62] 

Поступово технологічний  процес удосконалювався. Робітники  активно брали учать у конкурсів по раціоналізації виробництва. Так, упродовж 1947 р. було внесено 8 таких пропозицій, з них 3 втілилися в життя. Було здійснено  запровадження 40 погонних метрів стрічкових транспортерів. Проте подальше введення технологічних нововведень на підприємстві  тимчасово припинилося у зв’язку з виробничою необхідністю перепланувати внутрішньозаводський транспорт при встановленні обладнання для миття пляшок. [3, арк.1зв.] Також позитивними були заходи щодо упорядкування заводської території. Для заміни лісового матеріалу, який був у гострому дефіциті, використовували металоконструкції із старих труб [3, арк.3зв.]

Лабораторія заводу була укомплектована всім необхідним. При виробництві Московської особливої горілки, гірких та солодких виробів контролювалася режим та рецептура. Розширювався і асортимент. Так, у порівняння  із 1947 р., завод випускав уже не 16, а 20 видів продукції, серед яких – гіркі вироби 11 видів, солодкі – 6, почали випускати і 3 види лікерів. Натомість, велика потреба на підприємстві була у посуді. Місцеві фахівці вказували на те, що посуд неякісний, досить  обпалений. [3, арк. 1 зв., 2]  

У рішенні № 58 виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих від 04 лютого 1949 року «Про міроприємства по житлово-комунальному будівництву м. Полтави» було зазначено про виділення заводу 50 тис. крб. Керівництво підприємства поряд з іншими повинно було звітуватися перед Полтавським облвиконкомом про хід робіт по відбудові житлового фонду і комунального господарства.[4, арк.3]

Невдовзі світ побачило рішення № 418, ухвалене на засіданні виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 24 травня 1949 року про хід житлового будівництва ряду підприємств, у списку яких значиться і завод по виробництву спритного. Так, житловий будинок спирто-горілчаного заводу знаходився за адресою: вул. Пушкіна, 52.  Для відновлення цього будинку було асигновано коштів на суму 20 тис. крб. Перевіркою було встановлено, що дирекція спиртзаводу не проводила робіт по завершенню другої частини будівлі. [4, арк.6]Невідновлена частина коробки руйнувалася, тимчасова шолева покрівля над відновленою частиною була непридатною. Засоби, які були виділені для відбудови приміщення не використовувалися упродовж 2-х років.

Як наслідок, місцеві чиновники вказували на бездіяльність Главлікергорілки у справі допомоги лікеро-горілчаному заводу будівельними матеріалами та про необхідність доведення цієї інформації до відома Міністерства харчосмакової промисловості. У питанні було вирішено відібрати приміщення, міському житловому управлінню – розірвати договір і пред’явити неустойку відповідно до договору.[4, арк.8]    

Короткий огляд господарської діяльності заводу за 1949 р. дає уявлення про асортимент та технологічні особливості підприємства.

Отже, у асортименті за вказаний рік випускалася гіркі вироби: «Анісова», «Англійська», «Вишнева», «Зубровка», «Звіробій», «Біла гірка», «Перцівка», «М’ятна», «Тминна», «Єрофеїч» та ін. Серед солодких – «Ніжинська Горобина», «Абрикосова», «Вишнева наливка», «Яблучна», «Аличева», «Вишнева настоянка», «Запіканка», «Спотикач», «Слив’янка», «Київська вишня», «Журавлинова настойка», «Малинова наливка», «Черемухова», «Українська запіканка». Лікери були представлені такі: «Кюрассо жовтий»,  «Кавовий», «Вишневий», «Черрі-Бренді», «Кизилевий», «Лимонний», «Малиновий», «Абрикотин». [5, арк.6-7]

«Фільтрація солодких виробів та лікерів відбувалася через голландський фільтр, що цілком забезпечувало випуск якісної продукції» – відзначалося в огляді. [5, арк.9 зв.]У зв’язку з тим, що підприємство працювало на привізному паливі (з м. Донецька) переобладнання топок на місцеві матеріали (торф, лузга, дрова) не проводилося. Це цілком очевидно, бо в післявоєнних умовах налагодити такі речі було складним питанням. 

25 грудня 1949 р. була уведена в експлуатацію машина для миття пляшок. Випробування дали позитивний результат як стосовно миття посуди, так і її збереженості. Але в роботі і цього «ноу-хау» відбувалися перерви, оскільки не вистачало елементарного – каустичної соди і тари стандартного розміру. Така ж доля спіткала і універсальну розливну машинку, котра була отримана від Київського заводу в останніх числах грудня цього ж року. Вона потребувала капітального ремонту.[5, арк.10-10 зв.]

Станом на 1950 р. завод виробляв уже 23 види продукції. Серед них гірких – 10, солодких – 11, лікерів – 2 види.  Серед нових видів продукції: вишневий сік, настій звіробою, миндалю, лимонний ароматний спирт, вишневий, сливовий, яблучний та абрикосовий морси. Серед гірких виробів – «Померанцева», «Спотикач», «Українська настоянка». [арк. 10-11]

У поле зору питань заводського комітету, який перевіряв умови колективного договору робітників на 1952 р. потрапили побутові моменти. Адміністрація закладу турбувалася про забезпечення топливом своїх трудівників. Заводським комітетом при клубі заводу організовані хоровий і драматичний кружки.

Проте не обійшлося і без зауважень, зокрема фонтанчики для пиття, які бути встановлені в цехах, були відсутні, оскільки не було труб та кранів. В душовій та вбиральні не була встановлена вентиляція через відсутність мотора і вентилятора. Важко сказати, ставалося це через халатність керівництва або через звичні труднощі післявоєнної відбудови. 

Тим не менше, як бачимо із зазначеного, попри існуючі труднощі матеріального забезпечення підприємство функціонувало успішно, наповнюючи ринок алкогольними виробами. Розпочинався нова епоха в історії держави.

Вячеслав Сушко,

старший науковий співробітник

відділу інформації та використання документів

Державного архіву Полтавської області

 

 


Весь контент доступний за ліцензією  Creative Commons Attribution 4.0 International License, якщо не зазначено інше

© 2019 Державний архів Полтавської області
Розробник: Divilon